У кожного народу є
свої темні сторінки історії - війни, революції та інші події, ставлення до яких
часом буває неоднозначним і може змінюватися залежно від епохи та ідеології.
Саме до таких явищ належить Голодомор 1932-1933 років в Україні. За радянських
часів згадувати про нього було заборонено, після проголошення Україною
незалежності ставлення змінилося майже радикально. Про Голодомор не тільки
заговорили як про факт, що таки був, - йому дали оцінку. Відповідною постановою
Верховної Ради цю трагедію українського народу було визнано геноцидом.
Голодомор початку
1930 рр. відтепер і, певно, назавжди залишиться однією з найактуальніших,
гострих і болісних проблем українського суспільства - в політичному, науковому,
морально-психологічному аспектах. Роки державної незалежності України сприяли
дослідженню й висвітленню найбільшої у ХХ ст. катастрофи українців.
Указом Президента України № 1310/98 “Про встановлення Дня пам’яті жертв голодоморів” від 26 листопада 1998 року в Україні відзначається національний пам’ятний день – День пам’яті жертв голодоморів.
До Дня пам’яті жертв голодомору та політичних репресій в бібліотеці презентовано книжкову виставку «Голодомор – наша печаль і скорбота», на якій представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців.
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому, що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя людини і країни.
Указом Президента України № 1310/98 “Про встановлення Дня пам’яті жертв голодоморів” від 26 листопада 1998 року в Україні відзначається національний пам’ятний день – День пам’яті жертв голодоморів.
До Дня пам’яті жертв голодомору та політичних репресій в бібліотеці презентовано книжкову виставку «Голодомор – наша печаль і скорбота», на якій представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців.
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому, що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя людини і країни.