Шановні користувачі!!!

Сердечно вітаю Вас зі святом Великодня!

   Хай ваше життя буде чистим, як Великодній рушник, веселим, як українська писанка і щедрим на добро, як святковий український стіл. Щиро зичу кожній родині міцного здоров'я, щастя, процвітання і Божої благодаті.

"Посвята в читачі"  

     17 квітня в Станівській сільській бібліотеці відбулося Свято для першокласників «Посвята в читачі». На початку Свята бібліотекар познайомила першокласників з бібліотекою та її відділами. На святі були присутні казкові герої: Королева Книг зі своїм помічником лікарем Айболитом, Буквариком, які розповіли дітям про важливість читання та про правила бережного ставлення до книги.

   Діти відповідали на запитання вікторини, показали хороші знання українських народних казок, склали три магічних слова «Бібліотека», «Читач» і «Книга» відгадуючи загадки. Була оформлена книжкова виставка "Книги - наші друзі"     
   Наприкінці Королева Книг вручила першокласникам посвідчення читача, книги в подарунок і солодощі.

ВЕРБНА НЕДІЛЯ

    За тиждень до Великодня святкується Вербна неділя. Відповідно до народних вірувань, у цей день у жодному разі не слід сіяти городину, оскільки в цьому разі все виросте гірке й тонке. За легендою, коли Ісус Христос їхав верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. А оскільки пальмових гілок не маємо, то святимо вербові, відповідно до вибору наших далеких предків.  
    Перед Вербною неділею до церкви люди везуть вербове гілля, щоб зранку під час святкового богослужіння посвятити його. У цей день усі богобоязні люди обов'язково повинні піти до церкви, щоб посвятити вербу. Того, хто проспить процедуру освячування верби, по поверненні з церкви легенько б'ють свяченими гілками:

Це не я б'ю, а верба б'є,

За тиждень — Великдень!

    Коли верба вже посвячена священиком, діти один перед одним стараються встигнути проковтнути по кілька «котиків». За народними переконаннями, ці свячені «котики» вбережуть горло від хвороби. Народні знахарі широко використовували свячену вербу під час приготування цілющих настоїв і напоїв як для людей, так і для тварин: і від ревматизму, і від лихоманки, і від головного болю, і від шлункових захворювань, і для загоювання ран.
    Свяченій вербі приписувалися й інші магічні властивості, зокрема, виганяючи вперше худобу на пасовисько, треба обов'язково поганяти її свяченою вербою, щоб нечиста сила свійську тварину обминала. А якщо викласти за двері свячену гілку під час граду, то, за народними уявленнями, град припиниться.
     Добрі господарі після повернення з церкви садять на городі по кілька гілочок свяченої верби. Це сприяє гарному врожаю та злагоді в господі. Ті гілки, що залишилися, треба поставити під образами.
   Молодь жартома била одне одного свяченим вербовим гіллям ще по дорозі із церкви. При цьому треба промовляти такі слова:

Будь великий, як верба!

Будь багатий, як земля!

Будь сильний, як вода!

 Після «використання» свячену вербу в жодному разі не можна топтати ногами — це великий гріх. І викидати її теж не можна, а слід обережно зібрати в одному місці та спалити.  

 Вітаю всіх наших користувачів та відвідувачів блогу із цими великими святами! 

БЛАГОВІЩЕННЯ.

   

   
     Це свято, що відзначається 7 квітня, належить до великих дванадесятих християнських свят. За церковними переказами, цього дня архангел Гавриїл з'явився Діві Марії в місто Назарет, щоб сповістити їй благу звістку — народжен ня сина Ісуса, Месії. Марія вела непорочне життя в домі свого чоловіка Йосипа, тому була дуже здивована, що народить сина без допомоги чоловіка. Архангел пояснив, що дитина з'явиться без порушення цнотливості Марії, через посередництво Святого Духа. Оскільки дівчина була дуже богобоязна, вона прийняла волю Божу як належне.    
   Уже згадувалося, що від Введення до Благовіщення не можна працювати на землі, оскільки вона має відпочити й підготуватися до щорічних господарських робіт, а от уже в день Благовіщення можна починати поратися по хазяйству біля землі — Бог цього дня благословляє все живе, у тому числі й землю. Після такого благословення все починає рости, зацвітають перші весняні квіти. А от усе, що в цей день народилося, ростиме дуже погано.  
    На Благовіщення навіть пташка гніздо не в'є, настільки це велике свято, тому людина працювати цього дня не повинна. За народним повір'ям, якщо якась пташка не дотримається цього правила, то на знак покарання Бог віднімає в неї на кілька днів крила. Не лякайтеся, не в прямому розумінні цього слова, просто пташка кілька днів не може літати, а тільки бігає по землі.
     Усі відьми в цей день сидять по домівках, клопоту добрим людям не роблять. Зранку в церкві правлять урочисту службу, святять проскури (а пасічники потім «частують» своїх бджіл благовіщенською проскурою, щоб ті добре роїлися). Якщо благовіщенську проскуру перетерти на порошок, змішати з землею та посіяти з чотирьох кутів свого поля, то це, за народними уявленнями, забезпечить добрий урожай, дощ ниву не минатиме. А якщо благовіщенську проскуру закопати в землю на полі, то й град цьому полю не страшний. Свяченій проскурі приписуються й неабиякі лікувальні властивості, зокрема вона може допомогти хворому на пропасницю.  

«Малюкам про Тараса»

     

     Тарас Григорович Шевченко казав: "Мене люблять діти, а кого люблять діти, той ще не зовсім поганий чоловік». З великою любов`ю описує Шевченко дітей у своїх віршах: «Я так люблю дітей, що не надивився би на цей відбиток ангела».      
       14 березня 2014 року в Станівській сільській бібліотеці відбувся урок-подорож «Малюкам про Тараса» приурочений 200-річчю від дня народження великого Кобзаря. У бібліотеку завітали учні 1 класу Станівської ЗОШ разом зі своєю вчителькою Міщенко І.А, а також користувачі бібліотеки.  

      Бібліотекар провела історичний екскурс «Дитинство Тарасика». У біографії Тараса Григоровича присутньо багато історій: більше сумних, але були й веселі. Дітлахи дізналися про складну долю родини Шевченка, про те, що значить бути кріпаком і не мати ніяких прав, про любов малого Тараса до природи, і як наслідок, про його талант до малювання; про те, як втратив батьків та тяжко працював з малечку, а ще захоплювався розповідями діда Івана про козаків та Січ.

     Діти слухали уважно про Тарасове дитинство, а також вірші «Садок вишневий коло хати», «Мені тринадцятий минало», «Тече вода з-під явіра», «І досі сниться: під горою» Т.Шевченка, провели вікторину «Шляхи Тарасової долі», в якій брали участь користувачі бібліотеки.

«200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка»

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

            Т.Г.Шевченко

      Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.  
     
          Народився в сім'ї селянина 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Рано залишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років його взяли "козачком" до двору поміщика П.Енгельгарда, з яким переїхав спочатку до Вільно, а потім - до Петербурга. У 1832 р. Шевченка віддали "у науку" до художника В.Ширяєва. У 1838 році за пiдтримки К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вєльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Шевченка викупили з кріпацтва.  
    Того ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку він закінчив у 1844 році. У 1843 та 1845 рр. Шевченко приїжджав на Україну i працював художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. У лютому 1847 року Т. Шевченка затверджено на посаду викладача малювання Київського університету. 24 березня 1847 р. за участь в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства та за антисамодержавницькі поезії Т.Шевченка заарештовано та заслано до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати i малювати. Під час заслання Шевченко як художник увійшов до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря.
     У 1857 році зусиллями друзів Т. Шевченка повернули з заслання й у 1858 році він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 році приїхав в Україну, але перебував під наглядом поліції. Йому заборонили постійно проживати в Україні і зобов'язали переїхати до столиці. Десятирічне заслання, хвороби призвели до передчасної смерті Т. Шевченка 26 лютого (за новим стилем 10 березня) 1861 року. Поховали його спочатку на Смоленському цвинтарі у Петербурзi, у травні 1861 року прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева.
   Т. Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій "Кобзар", у 1845 році - героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843-45 роках він написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим…", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. Під час ув'язнення писав вірші, які згодом об'єднав у цикл"В казематі". У 1854-1858 роках написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Т. Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856-1858) та щоденникові записи "Журнал". В Україні у 1858 році Т. Шевченко написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька творів Т. Шевченка цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата".     Т. Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (втрачено бiльше 160). У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.
     Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам'ятники, його твори перекладені майж е на всі мови світу, його ім'ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу - Тараса Шевченка.  

Дорогі жінки!

Сердечно вітаю Вас із найпрекраснішим св'ятом весни - 8 березня.

Від усієї душі бажаю Вам жіночого щастя, любові і добра!

Бажаю щастя і тепла,

Весни, усмішок, сонця,

Щоб доля світла увійшла

До кожного віконця.

Хай навкруги цвіте бузок,

Та небо буде ясним;

І щоб життя було в жінок

Щасливим і прекрасним.

Аби завжди в душі у вас

Горів вогонь кохання;

І хай у цей весняний час

Здійсняться всі бажання!