суббота, 22 ноября 2014 г.


«Жнива скорботи»


«Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці».




        Страшні тридцяті роки XX століття…. Стільки горя та страждань принесли вони Україні. 22 листопада 2014 року в Україні відзначається День пам'яті жертв голодомору. Для нашої держави цей історичний відрізок часу є сумним і скорботним. Пов'язаний він із політикою тодішньої влади, яка шляхом штучно створеного голоду, намагалася вибити у представників української нації жагу до свободи та незалежності. Сучасному поколінню українців є незрозумілим і неприйнятним те, що багатюща на врожаї країна в мирні часи потерпала від невидимого ворога – голодної смерті. Голодомор тридцятих років був засуджений прогресивним людством і визнаний безпрецедентним злочином проти українського народу.
       

       До цієї "чорної" дати в історії нашого народу, бібліотекою спільно з членами клубу «Материнська криниця» була проведена година-пам’яті: «Зроніть сльозу і хай не гасне свічка». Завідуюча сільською бібліотекою на документах і фактах розповіла про голодомор, незаживаючу рану в історії України, страшний злочин проти українського народу, який не минув і нашого села. Користувачі мали змогу переглянути тематичну поличку «Жнива скорботи». Запалено свічку в пам′ять про невинно загублені людські жертви.



воскресенье, 9 ноября 2014 г.





       9 листопада наша країна святкує День української писемності та мови. Це свято було започатковано Указом президента України № 1241/97 від 6 листопада 1997-го. Традиційно цього дня всіх українців запрошують написати Всеукраїнський диктант національної єдності і перевірити свої знання.
     За православним календарем 9 листопада вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця — послідовника Кирила і Мефодія. Вважається, що Нестор Літописець став прабатьком української писемної мови. Існують версії, що раніше на території України застосовували кілька видів писемності, деякі з них використовували грецьку абетку або латиницю. Сучасний алфавіт української мови здебільшого складається з аналогів грецьких літер і декількох слов’янських знаків, однак раніше, крім кирилиці, використовувалася так звана глаголиця.
   У 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: в Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляють майже 45 мільйонів людей і вона належить до найпоширеніших мов світу.                Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Про це свідчать і архаїзми, і деякі фонетичні та морфологічні ознаки, які зберегла наша мова протягом століть.        Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…
    Щодо початку писемності в українських землях тривають наукові дискусії. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за трипільської доби.
    Кілька століть нас привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, що сягає глибокої давнини і налічує багато тисячоліть.
    Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 році на пергаменті – вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за іменем монаха-переписувача Лаврентія. Зокрема до цього списку входить “Повість врем’яних літ” (або “Повість минулих літ”), написаний на початку XII століття.
    Автором “Повісті” вважається монах Києво-Печерського монастиря Преподобний Нестор-літописець (близько 1050 – 1114 рр.). Також його перу належать житія святих. Преподобний Нестор працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.



пятница, 7 ноября 2014 г.


«Рідна мова – диво калинове»

     Моя прекрасна українська мова,
     Найкраща пісня в стоголоссі трав.
     Кохане слово, наше рідне слово,
     Яке колись Шевченко покохав. 

   

   
     Яка прекрасна українська мова! Виплекана колоссям, землею, виспівана птахами, звеличена письменниками. Мова…яка ти багатогранна, ніжна, чиста, як промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають землю добром, радістю, плодами…      
   «Рідна мова дорога людині, як саме життя», - говорить народна мудрість. І це так. Адже без мови не може існувати народ та його культура. Наша мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу.  
      З нагоди свята – Дня української писемності та мови до сільської бібліотеки завітали учні 2 класу Станівської школи разом зі своїм класним керівником Міщенко І.А. на гру «Поле чудес».Сільський бібліотекар запропонувала юним читачам поринути у світ казок, поезії, загадок, пісень.  
   

    З великим задоволенням діти пригадували вірші Н.Забіли, К.Підлісної, Я.Щоголіва, а Лишенко Саша декламував власні поетичні рядочки про природу рідного краю. У секторі «музична пауза» найактивнішим гравцем виявився Тімченко Артем, Бережна Вікторія перемогла у конкурсі загадок. Мазурок Андрій, Міщенко Артем та Горбунов Коля змагалися у складанні розповідей про осінь. Школярі залишилися задоволені грою, адже всі одержали солодкі призи.  
    Бібліотекар побажала юним читачам розмовляти українською мовою, любити рідну мову, рідний край, його традиції, поважати все своє, українське, рідне.