вторник, 25 февраля 2014 г.

Лесине свято
                             

           Вона Людиною була  
Талановитою, яскравою.  
Як квіточка, вона цвіла,
І грала її творчість барвами.
О, Лесю! Цілий дивний світ
Ти відкривала кожним словом,
Давала перед Богом звіт,
Що чаруватимеш нас знову.
Ти стільки мук перенесла –
І біль, і втрату, і хворобу,
Але ти духом ожила,
Щоб з творчістю іти в дорогу  
     
   
     25 лютого 2014 року ми святкуємо 143-річчя від дня народження відомої української поетеси Лесі Українки.  

      Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському. Першою вчителькою дівчинки стала її мати. Всі українці знали Ольгу Петрівну Драгоманову-Косач як видатну письменницю і фольклористку Олену Пчілку. А Лариса, яку мама і всі рідні прозивали Лесею, сприймала її по-своєму, як розумну, але надто вже прискіпливу, часом сувору і категоричну жінку. Тато, Петро Антонович, зовсім не такий – він лагідний, м’який, люблячий, ніжний…  
   З шістьох дітей, що були в Косачів, Леся найбільше вдалася в батька: і вродою, і характером, і звичками. Обидва вони були однаково лагідні та безмежно добрі, стримані, терплячі, однаково наділені виключною силою. Вони обоє були поблажливі в ставленні до інших, але не до себе. Мати дала Лесі тверді національні переконання і виховала для літературної праці.
     В чотири з хвостиком років дівчинка вже читала книжки. А як любила співати! В п’ять років батьки подарували Лесі фортепіано. Вона швидко вивчилася грати. І навіть самостійно складала музичні твори!


     В дитинстві Леся любила доглядати квіти в своєму маленькому квітничку і порати маленький городик, створений нею самою. А потім захопилася шиттям і вишиванням. Леся на все життя запам’ятала сльози в татових очах, коли маленькою подарувала йому власноруч вишиту сорочку. Вона була як всі діти. Тільки талановита. Так тривало до десяти літ. А в січні 1881 року все змінилося. В Луцьку, де тоді жила родина Косачів, Леся пішла на річку Стер подивитися, як святять воду на Водохреща. В дівчинки дуже замерзли ноги. Вона ледве прийшла додому. Невдовзі Леся тяжко захворіла: в неї почала боліти права нога. Дівчинка була дуже терплячою, але не витримувала і плакала від болю. Її лікували різними способами, й нога через деякий час перестала боліти. І не турбувала Лесю кілька років. А потім був діагноз – сухоти кісток. Леся не знала, що підступний туберкульоз перекинеться згодом на легені, нирки… Операція на лівій руці восени 1883 року позбавила болю, але й перекреслила надії стати піаністкою. «Мені часом здається, – писала згодом Леся Українка, – що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет…» Може, всупереч недузі, а, може, завдяки любові до життя Леся виросла різносторонньою та творчою натурою. 
     Вона у вісім років написала свій перший вірш, а друкуватися почала з 12 років. Список вивчених Лесею іноземних мов заслуговує на повагу: болгарська, іспанська, латинська, давньогрецька, італійська, польська, німецька, англійська, французька. А в 19 років написала власний підручник «Стародавня історія східних народів». Дівчинка Леся не тільки талантом, але й власним життям заслужила звання народної героїні – Українка.

    До цієї дати в Станівській бібліотеці оформлена тематична викладка літератури "Ні! Я жива! Я вічно буду жити..."



понедельник, 24 февраля 2014 г.


"Масляна іде, мед й млинці несе"



 А вже скоро в нас весна, наче квітка чарівна.  
Вже не довго до тепла - до Петра і до Павла.
Великдень в добрий час поспішає вже до нас.
А сьогодні - гай гуде! Щира масляна іде!

      Масляна – свято, яке символізує прощання із зимою і зустріч весни. За церковним традиціям, тиждень масляної носить назву сирного або мясопустного, що пов'язано зі стравами, які готуються протягом цього періоду. Масляна розпочинає весняний цикл традиційних свят українців. Це неповторне, веселе, колоритне свято, сповнене народних ритуалів та обрядів. У перший день цього святкового тижня — «зустрічний» понеділок — селяни робили із соломи опудало Масляної, надівали на нього старий жіночий одяг, садовили на кіл і з веселими піснями возили селом. У «широкий» четвер припадала середина масляничних ігор та веселощів. Цього дня влаштовували яскраві народні вистави, концерти, гуляння, катання на ковзанах та кулачні бої.
    «Прощальної» неділі було прийнято проводжати Масляну, що уособлювала собою зиму. Опудало Масляної вивозили за село і урочисто спалювали, вітаючи народження весни.                Головною традицією цього дня був обов'язок просити в одне одного пробачення за колишні образи.  



     Головною стравою свята Масляної в Україні були вареники із сиром. Їх їли зі сметаною. Пекли також гречані млинці, заправлені смальцем. Ними частувалися протягом тижня.  
Оскільки вареники цього тижня годилося варити щодня, то й приповідка народилася:"Вареники доведуть, що і хліба не дадуть". А ще люди жартували:"Масляна, Масляна, яка ж ти мала, - якби ж тебе сім неділь, а посту одна". 






воскресенье, 23 февраля 2014 г.




Дорогі чоловіки!

Прийміть найщиріші вітання з Днем захисника Вітчизни!
Це свято - одне з найшанованіших у нашій країні.
Адже захищати Батьківщину, дім і родину - почесний обов'язок кожного чоловіка. Бажаю вам міцного здоров'я, невичерпної життєвої енергії та мирного неба над головою!

четверг, 20 февраля 2014 г.


"Мова моя барвінкова, диво калинове"




Мово рідна! Мово невмируща!  
Нездоланна в просторі віків
Ти потрібна нам, як хліб насущний,
Як дарунок вічний прабатьків.

     Мова рідна! В ній мудрість віків і пам'ять тися¬чоліть. У ній щирість, радощі й печаль народу, його труд і піт, і кров, і сміх. Мова - це серце нації, а нація має своє обличчя, свій характер, свою культуру, мораль, честь і гідність, свої святині, своє минуле, сьогодення і майбутнє. Мова - це невичерпна духовна скарбниця, яку народ постійно збагачує своїм досвідом, здобутками свого культурного розвитку.
    «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний.
 
      З нагоди міжнародного Дня рідної мови в Станівській сільській бібліотеці оформлена тематична поличка «О мово рідна, ти ніжний цвіт» і провели годину спілкування «Мова моя барвінкова,диво калинове» з учнями 1 класу та вчителем Міщенко І.А. і користувачами сільської бібліотеки. Бібліотекар розповіла дітям про звичаї і обряди українського народу. Якою красою милуємося рідної природи, вслухаємося в чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови.
   


        Діти брали участь у різних конкурсах «Дерево казок» - зривали листочки і відповідали на запитання, «Чарівний мішечок», «Чарівні слова» - треба було відгадати з якої казки, «Намалюй Колобка» - учасники із закритими очима малювали Колобка, відгадували загадки, також переглянули відео мультфільм «Том і Джері». Діти дуже були задоволені, їм сподобався цей захід, з бібліотеки вони пішли у доброму настрої. По закінченню свята були вручені солодкі призи.




                                                         Конкурс "Дерево казок"



Конкурс "Чарівний мішечок"


                                                    Конкурс "Чарівні слова"


                                                     Відгадуємо загадки


                                                            Учасники свята


                                                  Конкурс "Намалюй Колобка"




                                                     Відгадай казку за ілюстраціями

  
                                                                   Перегляд мульфільма

суббота, 15 февраля 2014 г.

«Стрітення Господнє» 

 

       Свято присвячене зустрічі останнього праведника Старого Завіту старця Симеона, котрий жив у Єрусалимі, з немовлям Ісусом. Згідно з переказами, у храмі до земних батьків Христа підійшла благочестива людина на ім'я Симеон, якому була звістка, що він не помре, поки не побачить Спасителя світу. Симеон довго чекав виконання обіцянки Божої - він жив близько 300 років. 


   У храмі праведний Симеон узяв на руки Ісуса і сказав: «Господи, тепер Ти відпускаєш мене з цього життя у майбутнє, як обіцяно Тобою мені, і я тепер помру спокійно, тому що на власні очі бачив Спасителя світу». 
   Стрітення символізує зустріч Старого і Нового Завітів. 
   У народному побуті свято здавна сприймається, як зустріч зими з весною. 
     

       В Станівській бібліотеці 15 лютого зібралися члени клубу «Материнська криниця» і провели годину духовності "Стрітення Господнє". За чашкою чаю,  бібліотекар розповіла користувачам бібліотеки про православне християнське свято - стрітення Господнє, яке відзначається 15 лютого (за новим стилем), про історію його винекнення. Про те, що головним дійством цього свята у цей день було освячення свічок і води, які мали велику цілющу силу. 
   Посвячені на Стрітення свічки звалися «громовими», бо їх запалювали і ставили під образами під час грози, щоб оберегти людей від грому й вогню. 
   Бібліотекар дала відповіді на запитання, яке цікавило читачів бібліотеки про свято Стрітення.



«Гірка пам’ять: Афганістан» 


     


        15 лютого – День виведення радянських військ з Афганістану. Двадцять п'ять років тому, останній солдат покинув землю цієї ісламської країни. Багатотисячні людські втрати, стали наслідком недалекоглядної загарбницької політики радянського керівництва. Війна в Афганістані тривала протягом 10 років (з 1979 по 1989 рр.). Багатотисячні людські втрати стали наслідком недалекоглядної загарбницької політики радянського керівництва. Це була збройна агресія Радянського Союзу проти суверенної держави. 
    Загальні втрати особового складу радянських військ становили: загинуло – 13 833, поранено – 49 984, полонено – 312, інтерновано – 18 осіб. 
     На Афганській війні загинуло 2378 вихідців з України. Всього участь у бойових діях брали 546 255 радянських солдатів та офіцерів. 71 учасник став Героєм Радянського Союзу, з них 11 українців. 
      Афганська війна ще довго буде нагадувати про себе, поки живі матері й батьки, які втратили синів. Вона буде жити в пам’яті дітей, які виросли без батька. 

Як довго ця війна тривала! 
 Ні, не забути нам її. 
 І постріл в спину з-за дувала, 
 І в горах спекотних боїв. 
 І на граніті сірім дати, 
 Над трунами слова промов...
 Ми довго будем пам'ятати
 І вам забути не дамо. 
                       Слапчук В.



   До цієї дати в Станівській бібліотеці була оформлена тематична поличка «Гірка пам’ять: Афганістан»


пятница, 14 февраля 2014 г.


Шановні друзі !
 Вітаю Вас з Днем Святого Валентина !



           З Днем Святого Валентина вітаю кожну закохану пару і тих, хто ще поки самотній, всіх людей на нашій планеті. Хочу побажати всім великої уваги, турботи, теплоти і ласки, довгих років щасливого життя разом зі своєю половинкою, в великому щасливому коханні ! 
    Любіть один одного, цінуйте кожну мить, проведену разом, даруйте найкращі квіти та самовіддане кохання. Хай живе любов ! 
 З днем Святого Валентина !



четверг, 13 февраля 2014 г.


14 лютого – День Cвятого Валентина.

    

       
     

        День усіх закоханих або День святого Валентина існує вже понад півтори тисячі років. Про самого Валентина, ім’я якого носить свято, відомо зовсім небагато. За легендою, він жив у третьому столітті нашої ери в Римській Імперії і був простим християнським священиком, а також займався природничими науками та медициною. Валентин був молодий і привабливий, добрий і чуйний. Час життєдіяльності Валентиназбіглося з часом правління римського імператора Клавдія Другого, який, як і всі римляни того часу шанував військову доблесть прославлених римських легіонів і не дуже прихильним до християн. Для збереження військового духу імператором був виданий указ, що забороняє легіонерам одруження, оскільки легіонер, який вступив у шлюб, багато часу проводить в сім’ї і в підсумку зайнятий думками не про благо імперії та військових доблестях, а про те, як прогодувати сім’ю.На щастя легіонерів знайшлася людина, яка, не лякаючись імператорського гніву, стала таємно вінчати закоханих. Ним став священик Валентин. Мабуть, він був справжнім романтиком, тому що його улюбленими розвагами було мирити тих, хто посварився, допомагати писати любовні листи і дарувати на прохання легіонерів квіти предметам їх пристрасті.
     Зберегти все це потай було неможливо, а оскільки Римська імперія славилася своєю повагою до законів, імператор, дізнавшись про це, вирішив припинити подібну діяльність. У підсумку наприкінці 269 року Валентин був узятий під варту, а незабаром був підписаний указ про його страту. Останні дні життя Валентина оповиті ореолом романтики. Говорили, що в нього закохалася дочка тюремника. Валентин, як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття,  перед стратою 14 лютого надіслав їй зворушливий лист, де розповів про свою любов і підписав листа твій Валентин. Прочитано його було вже після того, як його стратили. 
   Молодий християнський священик дійсно загинув в ім'я любові. І цієї любові було йому відпущено дивно багато на одне його коротке життя – любов до Бога, любов до прекрасної дівчини, любов до людей взагалі, яким він допомагав і як священик, і як лікар, і як просто прекрасна людина з величезною, що творить добро, душею. 
    Не дивно, що про Валентина не забули й обрали заступником всіх закоханих. Як християнський мученик, що постраждав за віру, він був канонізований католицькою церквою. А в 496 році римський папа Геласіус оголосив 14 лютого Днем Святого Валентина.


До цієї дати в Станівській сільській бібліотеці оформлена тематична поличка "Світ починається з любові".