Лесине свято
                             

           Вона Людиною була  

Талановитою, яскравою.  

Як квіточка, вона цвіла,

І грала її творчість барвами.

О, Лесю! Цілий дивний світ

Ти відкривала кожним словом,

Давала перед Богом звіт,

Що чаруватимеш нас знову.

Ти стільки мук перенесла –

І біль, і втрату, і хворобу,

Але ти духом ожила,

Щоб з творчістю іти в дорогу  

     

   

     25 лютого 2014 року ми святкуємо 143-річчя від дня народження відомої української поетеси Лесі Українки.  

      Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському. Першою вчителькою дівчинки стала її мати. Всі українці знали Ольгу Петрівну Драгоманову-Косач як видатну письменницю і фольклористку Олену Пчілку. А Лариса, яку мама і всі рідні прозивали Лесею, сприймала її по-своєму, як розумну, але надто вже прискіпливу, часом сувору і категоричну жінку. Тато, Петро Антонович, зовсім не такий – він лагідний, м’який, люблячий, ніжний…  
   З шістьох дітей, що були в Косачів, Леся найбільше вдалася в батька: і вродою, і характером, і звичками. Обидва вони були однаково лагідні та безмежно добрі, стримані, терплячі, однаково наділені виключною силою. Вони обоє були поблажливі в ставленні до інших, але не до себе. Мати дала Лесі тверді національні переконання і виховала для літературної праці.
     В чотири з хвостиком років дівчинка вже читала книжки. А як любила співати! В п’ять років батьки подарували Лесі фортепіано. Вона швидко вивчилася грати. І навіть самостійно складала музичні твори!

     В дитинстві Леся любила доглядати квіти в своєму маленькому квітничку і порати маленький городик, створений нею самою. А потім захопилася шиттям і вишиванням. Леся на все життя запам’ятала сльози в татових очах, коли маленькою подарувала йому власноруч вишиту сорочку. Вона була як всі діти. Тільки талановита. Так тривало до десяти літ. А в січні 1881 року все змінилося. В Луцьку, де тоді жила родина Косачів, Леся пішла на річку Стер подивитися, як святять воду на Водохреща. В дівчинки дуже замерзли ноги. Вона ледве прийшла додому. Невдовзі Леся тяжко захворіла: в неї почала боліти права нога. Дівчинка була дуже терплячою, але не витримувала і плакала від болю. Її лікували різними способами, й нога через деякий час перестала боліти. І не турбувала Лесю кілька років. А потім був діагноз – сухоти кісток. Леся не знала, що підступний туберкульоз перекинеться згодом на легені, нирки… Операція на лівій руці восени 1883 року позбавила болю, але й перекреслила надії стати піаністкою. «Мені часом здається, – писала згодом Леся Українка, – що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет…» Може, всупереч недузі, а, може, завдяки любові до життя Леся виросла різносторонньою та творчою натурою. 
     Вона у вісім років написала свій перший вірш, а друкуватися почала з 12 років. Список вивчених Лесею іноземних мов заслуговує на повагу: болгарська, іспанська, латинська, давньогрецька, італійська, польська, німецька, англійська, французька. А в 19 років написала власний підручник «Стародавня історія східних народів». Дівчинка Леся не тільки талантом, але й власним життям заслужила звання народної героїні – Українка.

    До цієї дати в Станівській бібліотеці оформлена тематична викладка літератури "Ні! Я жива! Я вічно буду жити..."