Чорні крила голодомору

                               У серце б'ють, неначе молот,
                               Немов прокляття ожива,
                               Рік тридцять третій?
                               Голод? Голод?

               Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво - чорним кольором. І одна з найстрашніших сторінок історії України не повинна бути забутою, адже її чорне крило простягнулося майже над кожною сім'єю рідної країни. Це - голодомор 1932-1933 років. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна.

      Озиратися в минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога в майбутнє пролягає через минуле, треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. Це наша історія, і ми повинні знати і пам'ятатиїї.
      

До цієї трагічної дати Станівська сільська бібліотека  разом з учнями 4-8 класів провела годину пам'яті "Чорні крила голодомору", підготувала тематичну викладку літератури "Запали свічку пам'яті".
      Відкрийтесь небеса! Зійдіть на землю всі українські села, хутори, повстанте над планетою, невинні душі, збудуйте пам'яті негаснучий собор!

 

       

     Година пам'яті "Остарбайтери. Життя у неволі"

       Останній постріл страшної Великої Вітчизняної війни прогриміли для українців 67 років, а болючі спогади тих, кому судилося стати свідками страшних подій, досі ранять душу.
       Однією з чорних сторінок історії того часу був період примусового вивезення працездатного населення в Німеччину. Остарбайтери - так називали вивезених людей на примусові роботи, яке означало "людина зі сходу".
       70 років тому був масовий вивіз робочої сили з України до Третього Рейху.Відомо, що з України вивезено 2 млн.800тис. чоловік на примусові роботи, переважно молодь. На сьогодні залишається близько 600тис. українських громадян, які ще можуть розповісти про свої страждання часів юності.

  Тож 22 листопада в Станівській сільській бібліотеці було проведено година пам"яті "Остарбайтери. Життя у неволі". На захід завітали учні Станівської ЗОШ I-II ст. 4 і 6 класів, члени клубу "Материнська криниця". Бібліотекарь розповіла про події того часу і страждання наших людей в роки юності.



                                                                     
 Живуть у с.Станова старенькі жіночки, добрі, працьовиті, щедрі душею, жінки-остарбайтери, зі сльозами на очах вони згадують воєнні роки. Це такі  жінки: Овчаренко К.В., Манойленко О.К., Педоренко М.Г., Білоус М.І., Цілуйко М.І., Кіяшко К.Х., Міщенко К.В.

(Білоус М.І.)


     Колишній остарбайтер-жінка, яка пережила не тільки війну, але й два голодомори. Народилася Білоус Марія Іванівна 1924 році в травні місяці, в сім"ї колгоспників. Зі спогадів Білоус М.І.: "Забрали нас  в червні 1942році до Тростянця, було зі станової 28 чоловік, тримали в "домі культури", а потім погнали нас на станцію, погрузили у вагони і повезли на чужину до Німеччини. Коли приїхали, то кого відправили працювати на заводи, фабрики, шахти, а я потрапила до хазяїна (бауера). Була в Австрії город Бад-Ішлі, працювала готель "Пост", на кухні. Було 500 кімнат, ми їх прибирали, тяжко було, рано вставали,а пізно лягали. Дуже скучала по домівці, повернулася додому у вересні 1945 року".

  Діти розповідали вірші, з використанням інтернету переглянули документальний фільм "Доля під знаком ОSТ", був зроблений стенд фотографій "остарбайтерів" -"Війна. Вижити і повернутися"

        Сьогодні у людей, які віддали своє здоров"я і молодість чужій державі, на устах єдине побажання майбутнім поколінням: щоб ніколи і нікому не довелося знову пережити голод, війну і рабство.