Година пам'яті "Остарбайтери. Життя у неволі"

       Останній постріл страшної Великої Вітчизняної війни прогриміли для українців 67 років, а болючі спогади тих, кому судилося стати свідками страшних подій, досі ранять душу.
       Однією з чорних сторінок історії того часу був період примусового вивезення працездатного населення в Німеччину. Остарбайтери - так називали вивезених людей на примусові роботи, яке означало "людина зі сходу".
       70 років тому був масовий вивіз робочої сили з України до Третього Рейху.Відомо, що з України вивезено 2 млн.800тис. чоловік на примусові роботи, переважно молодь. На сьогодні залишається близько 600тис. українських громадян, які ще можуть розповісти про свої страждання часів юності.

  Тож 22 листопада в Станівській сільській бібліотеці було проведено година пам"яті "Остарбайтери. Життя у неволі". На захід завітали учні Станівської ЗОШ I-II ст. 4 і 6 класів, члени клубу "Материнська криниця". Бібліотекарь розповіла про події того часу і страждання наших людей в роки юності.



                                                                     
 Живуть у с.Станова старенькі жіночки, добрі, працьовиті, щедрі душею, жінки-остарбайтери, зі сльозами на очах вони згадують воєнні роки. Це такі  жінки: Овчаренко К.В., Манойленко О.К., Педоренко М.Г., Білоус М.І., Цілуйко М.І., Кіяшко К.Х., Міщенко К.В.

(Білоус М.І.)


     Колишній остарбайтер-жінка, яка пережила не тільки війну, але й два голодомори. Народилася Білоус Марія Іванівна 1924 році в травні місяці, в сім"ї колгоспників. Зі спогадів Білоус М.І.: "Забрали нас  в червні 1942році до Тростянця, було зі станової 28 чоловік, тримали в "домі культури", а потім погнали нас на станцію, погрузили у вагони і повезли на чужину до Німеччини. Коли приїхали, то кого відправили працювати на заводи, фабрики, шахти, а я потрапила до хазяїна (бауера). Була в Австрії город Бад-Ішлі, працювала готель "Пост", на кухні. Було 500 кімнат, ми їх прибирали, тяжко було, рано вставали,а пізно лягали. Дуже скучала по домівці, повернулася додому у вересні 1945 року".

  Діти розповідали вірші, з використанням інтернету переглянули документальний фільм "Доля під знаком ОSТ", був зроблений стенд фотографій "остарбайтерів" -"Війна. Вижити і повернутися"

        Сьогодні у людей, які віддали своє здоров"я і молодість чужій державі, на устах єдине побажання майбутнім поколінням: щоб ніколи і нікому не довелося знову пережити голод, війну і рабство.