Талант, що прагнув до зір

   Микола Хвильовий - український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози. Народився Микола Григорович Фітільов (таке справжнє прізвище письменника) 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець, нині райцентр Сумської області. 
   Перші поетичні збірки М.Хвильового -"Молодість" (1921), "Досвітні симфонії" (1922), поема "В електричний вік" (1921), які були позначені впливами неоромантизму та імпресіонізму, дістали досить високу оцінку тогочасних літературознавців (С.Ефремова, Ол.Дорошкевич), але якнайповніше свій талант М.Хвильовий розкрив в жанрі новели чи оповідання (переважно короткого, з виразним лірико-романтичним чи імпресіоністичним забарвленням).Збірка його прозових творів "Сині етюди" (1923) стала якісно новим етапом в розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні обрії.
   Хвильового звинувачували в антипартійності, "українському буржуазному націоналізмі", намаганні відірвати українську культуру та літературу від культури російської". В атмосфері шаленого цькування, передчуваючи наближення тотального терору, М.Хвильовий покінчив життя самогубством 13 травня 1933 року.
   В бібліотеці була зроблена викладка літератури до 120-річчя від дня народження М.Хвильового "Талант, що прагнув до зір".