"Збудуймо пам'яті негаснучий собор"

На підвіконні палахтить
Скорботи полум'я священне
То свічка пам'яті горить
За всіх безвинно убієнних.

     

       Кожна людина, як і все свідоме людство, живе у трьох вимірах: учора, сьогодні, завтра. Учора - це наша історія. Ми не знали її. А вона бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ, якщо він справжній народ, має свою власну історію.
   Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні  з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-1933 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців.
     І наш найсвятіший обов'язок сьогодні - берегти пам'ять про всіх тих, хто не дожив, пам'ять про тих, хто недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Згадуючи одного - пам'ятаймо про мільйони. Ми впевнені - Україна пам'ятає. Тож давайте разом звернимося до нашої історії і станемо після цього духовно чистішими, мудрішими.

     До цієї трагічної дати в Станівській бібліотеці  провели вечір-пам'ять "Збудуймо пам'яті негаснучий собор", на який було запрошено учнів 7 класу Станівської ЗОШ та членів клубу "Материнська криниця". Мета заходу - вшанувати пам'ять про тих, хто загинув у ті страшні часи, внаслідок якої в мирний час загинули мільйони Українців.      Бібліотекар розповіла про ті жахливі події на Україні, що своєю жорстокістю і звіринністю в людській подобі не знаходять прикладу в історії людства. В ці роки винищено понад 7 мільйонів українського народу, які загинули в страшних голодових муках, шляхом навмисно влаштованого голоду в Україні. Учні Куделя Ярослав і Тімченко Ярослав розповіли вірші, а Загребельна Катя, Міщенко Ксенія та Шевченко Дарья розповіли оповідання про голодомор Ю.Царика " Хижий блиск місяця", також переглянули документальне відео "Голодомор. Колос правди". Була зроблена книжкова виставка "Голодомор-наша печаль і скорбота".
   

     Пом'янімо мільйоннії жертви,
Які голодом винищив кат.
В тридцять третьому році що вмерли,
І лишились лежать коло хат.