Палає пам'яті свіча.

Полинь травою на душі гірчить печаль,
Безжальним катом мучить моє серце жаль,-
Скорбить нутро...Палає пам'яті свіча.
Перед очима сльози болю в їх очах
І крики чуються благальні з їхніх вуст...
І той великий зі свічок на площі хрест
Розповідає ту історію сумну...
Їм не прокинутись уже зі свого сну:
Без крихти хліба зупинився їхній час.
Палає пам'яті свіча. Вогонь - не згас.